Протоієрей Діонісій Мартишин
"Великий Піст приходить, як нова духовна весна,
даючи нам можливість духовно оновитись, розквітнути
квітами добрих вчинків, принести плоди покаяння"
(Блаженніший Митрополит Володимир)
Крокуючи до Світлого Христового Воскресіння, шляхом Великого Посту, варто згадати слова церковної молитви перед духовним мандруванням: "Радісно почнімо час Посту! Настановивши себе на подвиги духовні, очистимо душу, очистимо тіло, стримуймося як у їжі, і від усяких пристрастей, задовольняймо дух добрими ділами, примножуючи їх з любов'ю, щоб сподобитися нам усім бачити всечесні Страсті Христові і Святу Пасху в духовній радості". Радісна молитва і кожне духовне слово Церкви - пророче слово Христової свободи, переможний глас Слова Божого. А це означає, що церковній молитві властива дієвість Істини і благодаті Святого Духа, яка проникає в серця, думки і всі сфери людського буття.
Все те, що філософи і богослови викладають лише у книгах, знаходиться у скарбниці богослужбової традиції Православної Церкви, у її святах та в особливих подіях періоду Великого Посту. Православна Церква завжди розглядала людську особистість як єдність душі й тіла і наполягала на тому, що тіло, як і душу, належить вправляти та дисциплінувати. Дотримання посту, аскетичних вправ та утримання себе від пороків є однією з важливих чеснот на шляху духовного вдосконалення.
Суворість православних правил посту здатна вразити та налякати багатьох сучасних людей. У більшість днів Великого Посту та Страсного тижня заборонені не тільки м'ясо, а й риба, усі продукти тваринного походження (яйця, вершкове масло, молоко, сир), а також вино та олія. Але при цьому важливо пам'ятати, що шлях посту - це очищення серця, оновлення розуму у благодаті Святого Духа, а не свято квашеної капусти та солених огірків. Не можна дотримання посту зводити лише до особливостей кулінарних пристрастей або до нової моделі дієти. Тому якщо людина хворіє і не може дотримуватися усіх правил посту, вона повинна йти шляхом духовного збагачення та інтелектуальної праці. Наприклад, обмежити себе у відпочинку, а ще краще прочитати за час Великого Посту увесь Новий Завіт, деякі праці Святих Отців, книги з історії Церкви, богословської думки або філософську працю, чи навіть художній роздум про цінність людського буття, соціальну та духовну мотивацію людини.
Піст - це період особливої духовної праці та надбання дарів благочестя. Потрібно ще раз наголосити, що мета Великого Посту полягає не в тому, щоб людина "морила себе голодом", нудьгувала, страждала, впадала у гризоту та сум, а в тому, щоб християнин став більш уважним до духовних речей, метафізичної реальності, відчув спрагу молитовного спілкування з Творцем Всесвіту. Навпаки, долаючи відчай, "духовну пустелю" цинізму та порожнечі, кожний православний християнин під час посту молиться словами церковної молитви преподобного Єфрема Сиріна: "Господи і Владико життя мого! Дух лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослів'я не дай мені. Дух доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові даруй мені, рабу Твоєму. Так, Господи, Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки вічні. Амінь".
Великий Піст - паломництво до скарбниці православного віровчення та пізнання Бога. Особливе місце у житті Церкви займає духовне і богословське значення періоду Великого Посту.
У першу неділю Великого Посту (24 березня) Церква святкує Торжество Православ'я, згадуючи подолання історичного явища іконоборства у 843 році в Константинополі та повернення вшанування ікон як живого свідчення втілення Бога у людську природу і освячення матеріального світу. Захист ікон був захистом віри у втілення Христа, оскільки іконоборство було однією із форм заперечення реальності історичної події втілення Бога. Християнська ікона за своїм значенням являється богослов'ям у фарбах. Все, що у Святому Письмі та у житіях святих зображено за допомогою печатних літер, те на іконі зображене за допомогою різних фарб. Для православних християн ікона не являється ідолом, що підміняє собою невидимого Бога. Ікона - це символ і знак присутності Живого Бога "тут і зараз": у Церкві, у нашому домі, а відтак і у нашому реальному житті.
Друга неділя Великого Посту (31 березня) присвячена пам'яті святителя Григорія Палами, який підкреслював реальну можливість пізнання Бога не через абстрактні філософські роздуми, а через явлення реальної енергії благодаті Святого Духа (Фаворське нетварне світло) усьому людству у досвіді духовного життя. І в цьому та прірва, яка лежить між Одкровенням Божим і усіма досягненнями світської філософської та психологічної думки: Бог філософів залишається абстрактною інтелектуальною формулою, неживим філософським поняттям, тоді як Христос Новозавітного Одкровення - Живий, Близький і Особистісний Бог. Він не лише відкривається очам релігійної віри і чистого серця, Він Сам Себе дає усьому людству у Таїнстві Євхаристії.
У третю неділю Великого Посту (7 квітня) Хрестопоклонну Церква вшановує Хрест Христа Спасителя не як ганебне знаряддя вбивства, а як реальну животворчу силу Творця Всесвіту, як переможний прапор перемоги над смертю, зневірою та відчаєм. Сила Хреста - це знищення сили та влади демонів і сатанинської навали. Православна Церква вірує, що у святому хресті присутня енергія Христа, і тому християни не тільки зображають хрест і розміщують у храмах, квартирах, офісах нарівні з іконами, вони також носять хрест на грудях, хрестяться хресним знаменням, благословляють хрестом одне одного.
Четверта неділя Великого Посту (14 квітня) присвячена пам'яті преподобного Іоанна Ліствичника, який написав богословські твори, присвячені духовній боротьбі, християнському аскетизму та подвижництву. Саме актуальність духовного, а не лише тілесного подвигу, набирає особливої ваги у період Великого Посту - духовно-морального сходження до вершин Воскресіння та оновлення серця, розуму і душі. Піст не може бути голодомором, бо голодує і хвора людина на діабет та захворювання шлунку, і східні йоги, і ув'язнена людина, і навіть просто жебрак. Ніде у службах Великого Посту не йдеться лише про піст виключно тілесний. Навпаки підкреслюється: "Постимося, браття, тілесно, постимося і духовно". Піст тільки тоді має релігійний зміст, коли він з'єднується з богослужінням, молитвами та богословськими роздумами.
У п'яту неділю Великого Посту (21 квітня) Православна Церква вшановує преподобну Марію Єгипетську. В житті цієї святої християнство бачить не лише ідею аскетизму, а й найдосконаліший його приклад. Спогад про її життя під час Великого Посту має додати бадьорості і натхнення усім православним християнам у їх духовній боротьбі на шляху Богопізнання.
Шоста неділя Великого Посту (28 квітня) - Вхід Господній до Єрусалима (Вербна неділя). Вхід Господній до Єрусалима - це історична подія з життя Христа Спасителя, яка відкриває нам історію явлення у світ Істинного Царя, Владики, Месії, Іскупителя усього світу. В Особі Господа нашого Іісуса Христа ми знаходимо не тільки Боголюдину, а й Творця Всесвіту. Бог своєю могутністю робить чудо преображення всієї людської історії. Вхід Господній до Єрусалима у богослужбових текстах має назву Неділя Цвітоносна, або Неділя Ваій, а у народній традиції - Вербна Неділя, тому що пальмові гілки, з якими люди зустрічали Христа в Єрусалимі, у нас замінюються вербою, яку й освячують у цей день у храмі. Радість, слава, подяка й прославляння Бога актуалізуються в цьому великому святі. Воно розкриває нам таємницю месіанського служіння Христа Спасителя. За богослужінням у Церкві читають слова апостола Павла: "Радійте завжди в Господі, і ще кажу: радійте" (Флп.4:4). Саме у ці слова ми мусимо вкласти все своє життя, все серце, розум. Кожний християнин прагне навчитися у радості та хвалі оспівувати незбагненну славу Божу.
5 травня 2013 року - Пасха Господня. Свято Світлого Христового Воскресіння відкриває для кожної віруючої людини можливість перемоги над смертю, відчаєм, апатією і зневірою. За духовною пустелею Великого Посту приходить живоносна радість Пасхи Христової, яка наповнює людське буття радістю Богоспілкування та зустрічі з Воскреслим Живим Богом.