завідувача кафедри православної культури та теології МАУП протоієрея Діонісія Мартишина, доктора богослов’я, настоятеля академічного храму на честь Собору Дванадцяти Апостолів
Христос народився -
"веселіться, праведники, радійте, небеса!"
Високоповажне наукове товариство, глибокошановні професори, викладачі, дорогі студенти, любі брати й сестри!
Насамперед, привітаймо одні одних із великою й урочистою подією усього світу — народженням Бога, радісно виспівуючи і промовляючи: "Христос народився! Славімо Його!"
Уже більше двох тисяч років Православна Церква живе, оновлюється Господом Богом і Спасителем нашим Іісусом Христом, засвідчуючи в історії людства вічні слова: "Іісус Христос учора і сьогодні і навіки Той же" (Євр.13:8).
Із народженням Господа Бога Іісуса Христа оновлюється надія усього людства, з’являється новий імпульс соціального та духовного переображення світу. Боговтілення, життя, вчення, смерть та воскресіння Господа - це не лише частина історії: Іісус Христос живе і сьогодні, керуючи своєю Церквою та підтримуючи кожного християнина.
Щоб реально долучитися до церковного святкування народження Бога, аби повернути соціум до православної віри, не досить культурологічних та філософських суперечок про важливість моралі, традицій та обряду, не досить проповідей про нашу гріховність, смирення, каяття. Насамперед, однією з головних ідей православного богослов’я є усвідомлення того, що радість живого Богоспілкування є наріжним каменем релігійного буття. Бути православним християнином означає жити за Євангелієм, прямуючи до Царства Божого у свободі Христовій шляхом Євхаристичного ставлення до світу, як творіння Божого, дотримуючись святоотцівського досвіду Богопізнання.
Святі учні Христові — апостоли, святі отці Церкви, подвижники благочестя, видатні богослови, церковні ієрархи, проповідуючи Іісуса Христа, були постійно сповнені неземної радості, світла, добра, любові та милосердя. І саме цей світлоносний шлях віри у Бога Живого перемагає ідеологію, філософію, історію, скептицизм та прагматику. У темряві людського страждання, яка згущується навколо кожної людської долі, тільки лампада віри Христової здатна освітити морок та відчай, подарувати світлоносні обрії буття.
Сучасна людина втомилася від численних образ, зневіри, тотальних маніпуляцій, брехні, суперечок та солодких обіцянок. На драматичному тлі нашого політичного й соціального буття, буденних справ кропіткої праці тільки навернення до радісної звістки про народження Бога в усіх сферах людського існування здатне оновити наше духовне і соціальне життя. Свято Різдва Христового утверджує перемогу життя над смертю, світла над темрявою, відчаєм, безвихіддю та розпачем.
Лейтмотивом церковної поезії Різдвяного богослужіння є розуміння того, що "небо й земля сьогодні з’єднались, бо Христос народився. Сьогодні Бог на землю прийшов, а людина на небо зійшла" (стихири на великому повечір’ї).
У нелегких обставинах нашого сьогодення хочу усім побажати віри, надії, любові, оптимізму, натхнення, сердечного тепла, родинного затишку, веселих свят, милості Христової та радості у Святому Дусі. Нехай Богонемовля Христос зруйнує пекло у наших душах, здолає кризи, катастрофи нашого буття та прийме кожного з нас у Свої люблячі обійми, а у наших серцях постійно лунають дзвінкоголосі церковні пісні: "Нехай веселяться небеса, нехай радіє все на землі! Слава Богові на небі й на землі спокій, бо все це принесло нам пришестя Твоє, Спасе наш, слава Тобі!" (церковні тексти різдвяного богослужіння).
(По материалам maup.com.ua)