В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Браття і сестри, коли євреї забули про свого Бога, грішили і кланялися язичницьким богам, убивали своїх Пророків і закривали вуха на їхні повчання і перестороги, тоді Господь карав цей жестоковийний народ. Так було і цього разу. Могутній Сирійський цар Антіох Епіфан, зайняв Єрусалим, розграбував усе майно церкви, за три дні від меча загинуло 80 тисяч людей, а 40 тисяч забрав в полон. Цар забрав зі святині 1800 талантів, повернувся до Антіохії, а Филипа Фригійського залишив намісником. Антіох хотів поневолити євреїв, щоби вони забули правдивого Бога і поклонялися ідолам; а єрусалимський храм наказав перетворити в капище олімпійського божка Дія. Також було заборонено святкувати суботу і визнавати святу віру, за це жорстоко мучили і убивали. Жінок, які за законом обрізали своїх дітей, з немовлятами водили по цілому місті, а потім скидали з високої скелі в безодню. Багато побожних людей переховувалися для дотримування Мойсеєвого закону в печерах, але Филип спалював їх живцем. Багато страждання та горя прийшлось перенести в цей період єврейському народу.
У цей час жив священик Єлеазар, якому вже було понад 90 років. Його привели до Филипа, але він не хотів зневажити закон Божий і їсти свинину. Деякі намовляли його, щоб для виду погодився, а вони йому замість свинини подадуть інше, звичайне м'ясо, але Єлеазар не хотів навіть слухати про таке. "Не годиться в моєму віці таке робити, щоб молодь не думала, що девяностолітній Єлеазар перейшов на язичницьку віру, та через моє лицемірство, сама не збилась з правдивої дороги. Бо навіть якби я й уник тепер людської кари, то від рук Вседержителя ні живий, ні мертвий не уникну" (2Мак.6:24-28). Помер він мученицькою смертю, і, як каже Св. Письмо, не лише молодим, але й багатьом язичникам дав своєю смертю приклад мужності та доброчесності.
Потім привели на суд сімох братів і їхню матір. Це були брати Макавейські. Їхніх імен Святе Письмо не подає, але згідно з переданням вони називалися: Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алим і Маркел. Їхня мати звалася Соломонія. Достеменно не відомо, чи постраждали вони в Єрусалимі від Филипа, чи послали їх на суд аж до Антіохії, що є правдоподібнішим, бо Св. Письмо каже: "Сталось також, що семеро братів з матір'ю були разом схоплені. Цар повелів катувати їх бичами та воловими жилами, щоб заставити їх їсти заборонену свинину" (2Мак.7:1). Їх били бичами й жилами, але це їх не налякало, а найстарший сказав, що вони готові померти за свою віру.
Найстаршому з братів відрізали язик, відтяли кінці рук і ніг, здерли з нього шкіру і кинули на розпалені бляхи. Коли він помер, інші брати із матір'ю підтримували одне одного, щоб витривати в муках і постояти за Божий закон.
Так як і першого, замучили і другого, він в останньому зітханні сказав своєму мучителеві: "Ти забираєш у нас це життя дочасне, але Цар світу воскресить нас, що вмираємо за Його закон, до вічного життя".
Коли відтинали руки третьому, він сказав: "Я маю їх з неба й заради Його закону не дбаю про них; від Нього сподіваюсь знову їх отримати".
А четвертий серед найтяжчої муки, коли вже був близький до смерті, сказав так: "Краще померти від руки людей, коли хтось має надію на Бога, що Він воскресить його знову; для тебе ж воскресіння до життя не буде".
Коли ж мучили п'ятого, то він підніс очі до неба і сказав до царя: "Ти чиниш владою, що її маєш над людьми, все, що хочеш, хоч і ти тлінний; але не думай, що Бог покинув наш народ! Ти ще сам побачиш велику Його силу, і як Він покарає тебе й твоє потомство".
І далі Святе Письмо пише, що доброї пам'яті та безмірного подиву достойна їхня матір, яка бачила, як семеро її синів гинуть упродовж одного дня, благодушно все терпіла, уповаючи на Господа, і мужньо укріпляла кожного словами: "не я дала вам дух і життя, не я звела докупи члени вашого тіла, тож Творець світу, який творив людину, коли вона поставала, Який дав буття всім істотам, - віддасть назад вам у Своєму милосерді дух та життя, бо ви тепер жертвуєте собою задля Його святих законів".
Коли ж прийшла черга до сьомого сина, то Антіох, бачачи його молодість, обіцяв йому всякі почесті і багатства, якщо він його послухає, а коли те не допомогло, наказав матері, щоби вона вмовила його до послуху. Але послухайте, що сказала вона до свого сина: "Сину мій, змилуйся надо мною, що носила тебе в лоні 9 місяців, що годувала тебе 3 роки і вигодувала й довела до цього віку, кормивши тебе. Молю тебе, дитино, поглянь на небо й землю, подивися на все, що в них є, і зрозумій, що все це Бог створив з нічого, і що й людський рід став існувати таким чином. Не бійся цього палача, будь гідний своїх братів, прийми смерть, щоб я могла тебе в Божому милосерді знову мати разом з братами".
Тільки-но вона закінчила це говорити, хлопець сказав до катів: "Чого чекаєте? Я не послухаю царського наказу. Я повинуюся велінню закону, що його дав Мойсей батькам нашим. А ти, винахіднику всякого зла на євреїв, не уникнеш рук Божих! Ми за свої гріхи страждаєм. Наш вічно живий Бог розгнівався на нас на короткий час, щоб нас навести на розум і покарати, та Він знову примириться зі своїми слугами. Ти ж, наймізерніший з усіх людей злочиннику, не несись даремно вгору, пишаючись марними надіями та здіймаючи на синів неба свою руку, бо ти ще не втік від суду Бога Вседержителя, Який усе бачить. Наші брати тепер, перетерпівши короткі муки, осягнули вічне життя в Божому союзі. Тебе ж Божим судом спіткає справедлива кара за твою гординю. Я ж, як і мої брати, віддаю тіло й душу за батьківські закони, і буду просити Бога, щоб незабаром змилувався над народом нашим і щоб ти, зазнавши кар і муки, визнав, що Він - Бог єдиний".
І Бог покарав мучителя і послав на нього тяжку хворобу. І той, як каже Св. Письмо, що у своїй гордості наважувався давати накази хвилям моря і досягав висоти гір, і хотів досягти до зір, лежав знеможений від страшної хвороби, хробаки точили його живе тіло, а сморід виходив з нього такий, що ніхто не міг приступити до нього. Тоді він каявся і визнавав, що є один Бог, і писав листи до жителів Єрусалима, просив прощення - але Бог не помилував того, хто вдаваним жалем хотів випросити собі лишень здоров'я для тіла, і помер Антіох, як каже Св. Письмо, нещасною смертю.
Пам'ять всіх тих святих мучеників з давніх-давен почитали та шанували у Св. Церкві, а отці і вчителі Церкви, свв. Кипріян, Амвросійй, Григорій Богослов, Іоанн Золотоустий та інші у своїх листах почитали їхню пам'ять. Для матерів не можливо знайти кращого прикладу, як приклад св. Соломонії - бо дійсно, лише та матір є доброю, яка бажає дитині правдивого щастя. А для всіх нас нехай святими будуть слова св. Єлеазара: "якби я й уник тепер людської кари, то рук Вседержителя ні живий, ні мертвий не уникну".
Нехай Господь, дорогі браття і сестри, дарує і нам пам'ятати про шанобливе та відповідальне ставлення до Святої Православної Віри та її богодухновенних традицій. Бажаю всім безкомпромісного служіння Господу нашому Ісусу Христу, через віру в Якого всі ми маємо надію отримати життя вічне в Його Царстві. Амінь.
Протоиерей Василий. Проповедь в День памяти семи мучеников Маккавеев, матери их Соломонии и учителя их Елеазара. Свято-Вознесенский храм, что на Демиевке, август 2012 г.