В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Браття і сестри, в сьогоднішній день вся повнота Православної Церкви торжественно та благоговійно святкує велике двунадесяте свято Різдва Пресвятої Богородиці. Це одне із трьох днів народжень, які відзначаються Церквою. А саме Різдво Христове, Різдво Іоанна Хрестителя та сьогоднішнє Різдва Пресвятої Богородиці.
Це перше двунадесяте свято нового богослужбового (церковного) року, який, згідно ще із старозавітною практикою, починається восени (1/14 вересня - початок "індикту", церковного новоріччя).
Про подію, яку ми сьогодні відзначаємо, нічого не сказано в Святому Письмі, згадка про неї збереглася лише у давньому церковному переданні. Встановлюючи цей празник у IV сторіччі, церква керувалася апокрифом II сторіччя, так званим "Євангелієм від Якова" (1-5 розділи). Згідно з цим переказом, Діва Марія народилася у Назареті, що в Галілеї, від праведних батьків Йоакима та Анни.
Давнє передання розповідає нам про те, що Свята Діва з'явилася на світ вже після того, як її батьки втратили будь-яку надію на народження дитини. Вони думали, що помруть бездітними. Здається, що всі людські засоби вичерпані, не залишилось жодної надії, усе земне тебе підвело, зрадило, покинуло - вже немає на що розраховувати. І от саме тоді, коли все людське руйнується, виявляє свою силу Сила Божа. Але виявляє тим, хто стоїть твердо, мужньо, впевнено - тим, хто має надію. І так буває завжди, коли Господь хоче виявити свою силу. Святий Йоаким походив з коліна Юдиного, з роду Давидового. П'ятдесят років прожили вони разом у шлюбі, але не мали дітей. Подружжя гаряче молило Господа, щоби дав Він їм дитину, обіцяючи присвятити її Богові. Одного разу, коли Йоаким прийшов до храму, священник Іссахар дорікнув йому: "Не повинно тобі приносити дар твій, бо немає в тебе нащадків в Ізраїлі…" (в народі безпліддя вважалося знаком гніву Божого). Йоаким, глибоко переживаючи, пішов в гори, і там молився. Так само й Анна, почувши, що сталося з її чоловіком у храмі, невтішно плакала.
Раптом, вона побачила гніздо горобця на гілці лавру. "На жаль! - вигукнула Анна. - До чого можу прирівняти себе? За що так проклята я перед синами ізраїльськими? Вони сміються з мене та ображають мене, і вигнали з храму Господнього. На жаль! До чого прирівняю себе? Я не можу зрівнятися з птахами небесними, бо птахи плідні перед Тобою, Господи. Не можу зрівнятися з тварями земними, бо вони плодючі. Я не можу зрівнятися з морем, бо воно наповнене рибами, ані з землею, бо вона приносить плоди часу свого й благословляє Господа..."
І тоді з'явився в саду ангел Господній: "Анна, Бог почув молитву твою: ти зачнеш, і народиш, і буде прославленим по всьому світі рід твій". Таке саме видіння було і Йоакиму. Він поспішно подався додому, обіцяючи принести подячну жертву: "десять овець, дванадцять тельців та сто козлів". "Анна була біля дверей дому свого, - читаємо в апокрифі, - і побачила Йоакима, який йшов зі своїми стадами, і вона побігла й упала на шию йому, кажучи: "Тепер я знаю, що Господь Бог благословив мене". А через дев'ять місяців у престарілих батьків народилася дочка. Її назвали Марією...
Батьки Пресвятої Діви, за цим переданням, мали надію, хоча і були у великому смутку. Але Господь провістив їм народження доньки і вони повірили. Вони повірили в те, що здійсниться обіцяне! Не так як Захарій, батько Івана Хрестителя, який не спромігся повірити в диво, яке сам ангел провістив. Ні, і праведна Анна, і Йоаким прийняли цю звістку з радістю!
І ось ми маємо запитати себе, на кого ми більше подібні на Захарія, який засумнівався і був вражений за це німотою, чи на батьків Пресвятої Діви, які відразу ж з радістю повірили в незвичайне? Ті з нас, хто повторює слова Христа про спасіння світу, але не думає про те, що Господь насправді дав їм прощення і спасіння, ті, які похмуро говорять: "Однаково всі ми загинемо, немає нам прощення, немає виходу",- ті, хто не відчуває сили рятівної руки Божої,- саме вони схожі на Захарі, який засумнівався. Ми ж з вами повинні наслідувати батьків Пресвятої Діви. Коли Господь нам говорить, що Він прийшов нас спасти, якщо Він приніс у світ Свою силу, коли Бог так полюбив світ, що дав Свого Сина, щоб жоден з нас не загинув, хіба можуть бути обіцянки Одкровення, пророцтва марними та порожніми? Хіба не повинні ми з усією щирістю серця сприйняти це? Адже не сказав Господь, що кожний віруючий буде свого часу спасенний. Ні! Сьогодні ми відчуємо це спасіння. Ви можете запитати, що ж це таке спасіння? А спасіння - це життя з Богом і в Бозі. Віра в Його милосердя та всюди присутність. Прославлення Його Пресвятого імені, та глибокого поєднання в молитві.
Ми саме так повинні жити сьогодні, тут і тепер, в цьому житті. Можна потім знову це втратити - через свою необережність, через свою гріховність, через свою немічність. Але те що людина втрачає, Бог допомагає їй знайти. Для цього нам дається таїнство сповіді: коли ми з вами, втрачаючи дорогоцінну єдність з Богом, мир з Ним, знову приходимо, щоб примиритися з Ним через покуту і дарування прощення. Він дав нам спасіння сьогодні, тут і зараз. І ми повинні просити в Нього, щоб переконаність у цьому, ці почуття жили в нас. Тоді кожен наш крок, кожен день нашого життя будуть осяяні тихим світлом Євангельської радості. Ми будемо жити не так, як досі жили - не користуючись плодами Хреста Христового, не користуючись тією благодаттю, яка йде від Бога-Спасителя, а ми будемо жити біля Нього, і наші вчинки і думки будуть здійснюватися перед Його лицем. Ось тоді ми справді будемо спасенними Господом, виявимо себе дітьми Божими, які живуть не за правилами гріха і зла, а за Христовими заповітами.
Ви запитаєте, що ж ми можемо зробити для Того, Хто нас врятував, для Того, Хто так полюбив світ, що Сина свого віддав. Він Сам Відповів. Він сказав усім нам чітко і просто: "Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,- те Мені ви вчинили". Інакше кажучи: з того, як ви будете чинити з людьми, Господові буде зрозуміло, чи справді ви маєте намір слідувати Його заповідям, чи все це у вас просто мовиться для форми, лише для заспокоєння власної совісті - лицемірна, нежива, мертва, фальшива віра.
Отже, перед вами шлях справжнього прийняття Слова Господнього. Зрадіймо ж і подякуймо Богові за цей Дар, як батьки Пресвятої Діви зраділи подарованій Доньці, через Яку здійснилося наше спасіння. Тому що ми одержали і Цю Доньку - Пресвяту Діву Марію, ми одержали Її Божого Сина, Який спасає, прощає і примирює нас з Богом, ми одержали і сонми святих - просителів і заступників. Така воля Божа щодо нас, щоб ми жили не далеко від Нього, а разом з Ним, в сил Духа, в світлі Правди, в світлі Любові. Амінь.
Протоиерей Василий. Проповедь Рождество Пресвятой Богородицы. Свято-Вознесенский храм, что на Демиевке, сентябрь 2012 г.
