В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.
В Єрусалимі, за часів Христа, недалеко від Соломонова храму знаходилась водойма, в якій омивали овець, призначених для принесення в жертву. Жертва Богові була священною, а тому й вода у водоймі вважалася святою і чудотворною. Святість води підтверджувалася тим, що від неї бували випадки зцілень від різних хвороб. До водойми вели п'ять критих галерей, де в безлічі сиділи і лежали люди, які страждають від різних хвороб. Ці люди перебували там, бажаючи отримати від Бога зцілення. Їм усім було відомо, що в купальню сходив Ангел Господній і збурював в ній воду. Вода в купальні тоді як би закипала. І той, хто перший після цього в неї занурювався, зразу ж зцілявся від будь-якої хвороби.
Одного разу під час великого церковного свята, коли в Єрусалимі було особливо багатолюдно, прийшов сюди Христос зі Своїми учнями. Проходячи повз хворих, Він побачив серед них людину, яка була паралізований і лежав тут тридцять вісім років. І ось Господь запитує його: Хочеш бути здоровим? Так, Господи, смиренно відповідає страждалець, тільки от нікому мені допомогти зануритися у воду, коли зійде Ангел. Поки ж я сам намагаюся доповзти, хто-небудь інший занурюється раніше за мене. І тоді Христос говорить йому: встань, візьми ложе твоє і йди! І він миттєво зцілився від тридцятивосьмилітньої невиліковної хвороби і пішов сам, без сторонньої допомоги. Через деякий час, знову зустрівши цю людину в храмі, Христос сказав йому такі знаменні слова: "Ось, ти видужав, не гріши більше, щоб не сталося з тобою чого гірше".
Отже, з цих слів Христа ми бачимо, що тривала хвороба спіткала ту людину за його гріхи. Святі отці кажуть, що причиною всіх хвороб і страждань на землі є гріх. Багато бувають з цим не згодні і заперечують, що є чимало випадків, коли від хвороб страждають люди самі добрі і не здійснювали великих гріхів. Однак ті, хто так говорить, погано уявляють собі, що таке гріх, які є види або рівні гріха і який механізм його дії на кожну окрему людину і на все людство в цілому.
Що таке гріх? У найзагальніших словах гріх - це злочин людиною вседосконалої волі свого Творця. Через гріх людина віддаляється від Бога і підпадає під владу диявола. Саме через гріх диявол набуває владу над людиною і над світом. Гріх діє в роді людському на різних рівнях. Є так званий первородний гріх, гріх прабатька Адама. Цей гріх - загальний, він діє на все людство і передається як ксерокопія від батьків до дітей і від предків до нащадків. Це самий основний, найбільш всеосяжний, найглибший рівень гріха. Йому піддаються всі без винятку люди, весь людський рід. Наслідки первородного гріха незчисленні. Якщо сказати коротко, це все те світове зло, розгул якого ми бачимо на землі. Це також і тотальна пошкодженість і схильність гріха людської природи. Це також і смерть, яка панує в нашому світі над усіма людьми. Все це - наслідки первородного гріха, гріха Адама.
Крім первородного гріха загальнолюдського, є ще й особисті гріхи, які кожна людина робить у своєму житті. Відомо: немає такої людини, яка не згрішив, хоча б тільки і один день прожив він на землі. Особистих гріхів у всіх людей так багато, як багато піску на морському березі. Через особисті гріхи ми багато разів множимо і без того величезні права диявола, які він має над нами через гріх первородний.
Є ще й інші види, інші рівні гріха, наприклад родовий гріх. У Біблії сказано, що гріхи батьків падають на дітей до третього і четвертого покоління. Тобто предки залишають нащадкам не тільки матеріальну спадщину, а й духовну. І ця духовна спадщина може бути як з позитивним, так і з негативним знаком. Люди праведного життя залишають нащадкам Божі дари і благословення. Грішники ж, навпаки, віддають своїх нащадків під владу диявола, який, як відомо, за природою є вбивця і руйнівник. І буває, що гріхи батьків стають для дітей та онуків справжнісіньким родовим прокляттям.
Наведемо приклад. Чоловік за часів більшовицького терору здійснював тяжкі гріхи: саджав у в'язниці, катував і розстрілював безліч людей, в більшості своїй ні в чому не винних. І ось нерідко виявлялося, що для нащадків цієї людини вчинені ним гріхи мали найжахливіші наслідки. Про людей з його родини розповідалися потім численні страшні історії - про те, як перший його син зійшов з розуму, другий зарубав дружину, а сам повісився, дочка потрапила під потяг, внуки - хто спився, хто покінчив з собою, а деякі померли від важких хвороб. Всі ці жахливі явища - не що інше, як наслідки родового гріха, який був настільки важким, що кілька поколінь людей підпали під руйнівну владу диявола.
Отже, причиною хвороб і страждань людини в нашому світі є гріх, порушення волі Божої. Гріх діє не тільки на особистому, а й на багатьох інших рівнях. Тому навіть якби у когось не було особистих гріхів (хоча вони завжди є), то все одно тяжкість первородного, або якихось колективних, або родових, гріхів в тій чи іншій мірі неодмінно лежить на кожному з нас. Якщо ж це гріховне тягар лежить на нас, то, зрозуміло, і всі наслідки гріха, тобто хвороби, скорботи та інше, також лягають на нас.
Однак тут хто-небудь може поставити запитання: а при чому тут я? Адже особисто я не здійснював ні первородного гріха, ні родових, гріхів, чому ж я страждаю за них? Чому їх тяжкість лягає на мене? Відбувається це з тієї причини, що людський рід перед Богом - це не безліч незалежних індивідів, а один цілий організм, усі клітини якого живуть одним життям і один з одним тісно пов'язані. І тому стан одних таких клітин, як і в будь-якому живому організмі, впливає на стан інших. Якщо, наприклад, одні клітини заразилися якимсь небезпечним вірусом, то він може передаватися і на увесь інший організм або на якісь окремі його частини.
Або ще це можна порівняти з державою, уряд якої розтратив народне багатство і накопичив зовнішні борги, і ось ці борги лягають важким тягарем на весь народ, тобто на людей, які до такої розтраті були абсолютно не причетні. Подібним чином буває і з родовим гріхом: його тяжкість може лягати і на тих людей, які безпосередньо цей гріх не скоювали.
Завжди слід пам'ятати, що Господь допускає скорботи і хвороби не для того, щоб помститися за гріхи, а щоб зцілити людину від гріховного отрути, спонукати його до покаяння і таким чином позбавити від вічної муки в пеклі. В сьогоднішньому Євангелії Христос каже вздоровленому: "Не гріши більше, щоб не сталося з тобою чого гірше". Питається: важко хвора людина пролежав без руху тридцять вісім років - чого ж з нею може трапитися ще гіршого, ніж це? Відповідь проста - незрівнянно і нескінченно гірше цього пекла, геєна вогненна, - вічна і ніколи не кінчається пекельна мука. Гріхи віддають людини у владу пекла, і тому краще розплатитися за них в земній тимчасової життя, ніж розплачуватися вічно в пеклі. Хворобами людина розплачується за гріхи, і саме з цієї причини Господь їх попускає. За словами святителя Іоанна Златоуста, існує три способи, як не підпасти під владу гріха: перший, самий вірний спосіб - не грішити. Другий - якщо згрішив, то потрібно каятися. І третій - якщо не каєшся або каєшся погано, то треба терпіти скорботи і хвороби.
Отже, якщо є у нас гріхи, то ми повинні каятися, інакше можуть прийти на нас скорботи і хвороби. "У духовному житті, - говорить старець Паїсій Святогорець, - діють духовні закони. Якщо ми щиро покаємося в якомусь з наших гріхів, то потім нам не треба буде розплачуватися за нього хворобою ".
Звичайно, ці слова відносяться, перш за все, до власних гріхів людини, які вона здійснила особисто. Такі гріхи можуть бути подолано покаянням. Покаяння має велику силу, воно здатне позбавити християнина від самих тяжких гріхів, аби він щиро каявся і мав віру. Христос розіп'явся за нас і прийняв на Себе всі наші гріхи. Це означає, що будь-яка людина тепер може отримати прощення гріхів через віру в Христа і покаяння. Але покаяння не повинно бути формальним і лицемірним, воно має бути живим і дієвим. Потрібно створити гідні плоди покаяння, - тільки тоді ми можемо отримати прощення наших гріхів.
Що ж до родового гріха -, то тут вже все буває не так просто. Тягар цих гріхів не вдасться скинути з себе через пряму сповідь. Адже ми безпосередньо цих гріхів не здійснювали, а тому й каятися і сповідувати їх ми не можемо. Проте і від них ми можемо звільнитися, і зробити це можливо лише одним шляхом - через справжнє християнське життя за заповідями Євангелія. При цьому особливу увагу слід звернути на заповідь про милосердя - про допомогу нужденним, стражденним і хворим людям. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть, говорить Господь. Якщо ми потребуємо милості від Бога, то і самі повинні бути милостивими. Милостиня дуже скоро може змінити Божий суд на милість, бо й Сам Господь, наш Небесний Отець, в набагато більшому ступені милостивий, ніж правосудний.
Отже, знаючи все це, браття і сестри, постараємося уникати в своєму житті страшною і смертоносної сили гріха, яка поневолює нас і завдає не лише страждання на землі, але і вічну загибель у пеклі. Для цього послухаємось наведеної вище настанови святителя Іоанна і, згідно з ним, перш за все докладемо зусилля і подбаємо про те, щоб не грішити. Якщо ж згрішили, то слід принести гідні плоди покаяння. Якщо ж і покаяння нам не вистачає, то будемо з вірою і терпінням переносити ті скорботи і хвороби, які попускаються нам Промислом Божим. Найголовніше ж, постараємося виконати заповідь Христа про любов і милосердя, бо, за словами святих отців, немає абсолютно жодного гріха, якого б, подібно до вогню, не винищила велика сила християнської любові. Амінь.
Протоиерей Василий. Проповедь в Неделю 4-ю по Пасхе,о расслабленом. Свято-Вознесенский храм, что на Демиевке, май 2012 г.