В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.
"Дерзай чадо! Прощаються тобі гріхи твої" (Мф.9:2)
"Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого", - такий заповіт отримав від Господа зцілений розслаблений, про якого розповідає нинішнє Євангельське читання.
Це заповіт має і для нас величезне значення. У ньому Господь свідчить про те, що ми піддаємося хворобам та іншим лихам у нашому земному житті за наші гріхи. Гріх, - ось головна причина тілесних недугів і душевних хвороб людини. Тілесні недуги, душевні скорботи і хвороби є неминучими супутниками гріхів, як їх природній наслідок.
Що таке гріх? Гріх, каже ап. Іоанн Богослов, є всяке беззаконня. Гріх - це порушення законів життя, життя особистого та суспільного. Як порушення законності в організмі, всякий гріх вносить розлад у духовну і у фізичну природу людини і суспільства. Будучи, по суті, порушенням законів природи, гріх вражає і душу, і тіло. Про це з очевидною ясністю свідчить нинішнє Євангельське читання.
Чи можна відділити життя тіла від життя духу-душі людини? Ні, не можна. Зароджуючись всередині людини, гріх зріє в душі і робить її хворою. Звідти переноситься розлад у життя тіла. Хто з нас, зробивши той чи інший гріх, не переживав стану мороку, пригніченості, душевної туги та відчаю? Ми помічали, що ці настрої є постійними супутниками грішників. Тому ці настрої, - морок, пригніченість, туга та відчай - і свідчать про те, що в нас наступив розлад, свідчать про те, що порушенням Божих законів, які покладені в основу життя нашої природи, перервалася нитка, що з'єднує нас із Богом, - Джерелом життя, як би зачинилися дверцята серця через які, в світлі та радості, входить в нас Сам Христос.
Тому так важливо тим, хто згрішив, негайно, не відкладаючи до часу настання поста, в дні якого зазвичай приступають до сповіді, поспішити очиститися від гріхів, примиритися з Богом і тим відновити загублену всередині себе гармонію. І лише після цього вдаватися до ліків, якщо нанесена тілу важка рана і воно піддалося хворобі.
В історії Русі були лікарі, які відмовлялися приступати до лікування, поки хворий не сповідається і не причаститься Св. Тайн, і чим важче була хвороба, тим наполегливіше вони цього вимагали. Лікарі ті знали, що людина являє собою не просто живий організм, а особистість, що сутність його не в матерії або в біологічній енергії, а у вічному дусі, храмом або посудиною якого є тіло. Володіючи тілом, та будучи органічно з ним пов'язаним, дух проникає все його клітини. Ось чому, перш ніж приступити до лікування тіла - матерії, лікарі вимагали від хворого, щоб той звернувся до Бога, як лікаря духу, лікаря совісті людини.
І якщо сутність людини забута сучасною медициною, якщо молитва і любов виключені з неї, і лікують нині не особистість, не людину, яка покликана до вічності, а розумну тварину, якщо сучасні лікарі, в більшості, є більш-менш сумлінними професіоналами, то ми з вами, як живі частини Тіла Христового - Церкви Його, повинні слідувати вказівкам Церкви і вимогам лікарів св. Русі, які служили Богу і людині.
Господь, дорогі браття і сестри, постійно вчить нас, як потрібно зцілювати недуги, що лікувати спочатку. Він вилікував душу, сказавши: "Відпускаються тобі гріхи твої". Таким чином, Він усунув причину захворювання, а по тому зцілив і тіло людини, давши йому здоров'я.
Так само і нам потрібно завжди, коли ми важко хворіємо, перш за все подбати про те, щоб вдатися до духовного лікування, щоб душу зцілити від гріха, звернутися до святої Церкви, щоб вона нас вилікувала своїми святими таінствами. Коли це буде зроблено, тоді вже братися і за лікування звичайне, звичайними ліками і способами. Тоді це лікування буде поставлено на твердий духовний фундамент і, з Божою допомогою, людина видужає.
Будемо про це завжди пам'ятати. Життя наше сьогодні складне, найрізноманітніші хвороби постійно гуляють по поверхні всієї землі, навіть ті, про які люди раніше і не знали. І ось, для того, щоб лікувати хворобу, потрібно спочатку вилікувати душу. Коли душа буде зцілена від гріха, тоді і тіло швидше і легше звільниться від тілесної недуги. Амінь.
Протоиерей Василий. Проповедь в Неделю 6-ю по Пятидесятнице. Свято-Вознесенский храм, что на Демиевке, июль 2012 г.