Український та російський історик, архівіст та статистик Апполон Олександрович Скальковський (1808 – 1899) у своїй узагальнюючій роботі з історії Нової (Підпільненської) Січі (1734 – 1775) “История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского”, посилаючись на розповіді колишнього запорозького козака Микити Коржа, подає цікаві відомості про святкування свята Богоявлення на Запорожжі.
Будучи глибоко православними, запорозькі козаки свято шанували православні свята на Січі. В цей день, як зазначав А. О. Скальковський, на площу біля січової церкви Покрови Пресвятої Богородиці, сходилися козаки з усіх куренів та найближчих паланок. Всі запорожці були святково одягнені, при бойовому озброєнні, як піхота, так і кіннота, зі своїми знаменами. Коні також були “яскраво барвисто прикрашені”. Козацька артилерія була тут же напоготові. За свідченням історика, на святкову літургію збиралося настільки багато запорозьких козаків, що займали не тільки увесь простір навколо Покровського храму, а й усю площу так званого Внутрішнього Коша, де знаходилася церква та де збиралася Військова рада. Під час звершення літургії, запорожці, як піхота так і кіннота, стояли “чинними і стрункими” рядами без шапок до того часу, поки не закінчиться богослужіння. По його завершенні, отець настоятель виходив із церкви з хрестом, а за ним попарно всі монахи та священики, несучи ікони та свічки йшли до річки на Йордан. Все Військо Запорозьке Низове тихою ходою слідувало за духовенством й розташовувалося на березі річки. Під час хрещення води, коли настоятель занурював хрест у воду, всі озброєні вогнепальною зброєю козаки та козацька артилерія стріляли по три рази в повітря. Після завершення обряду козаки ще довгий час сколихували повітря від канонади пострілів, а тоді роз’їжджалися кожен по своїх домівках.
Військовий “стиль” життя, який вело запорозьке козацтво, наклав свій відбиток і на їхню релігійну свідомість. Це знайшло своє відображення, зокрема, у використанні зброї під час святкування церковних свят, …
(продовження у 4 номері журналу «Голос»)
