Українська Православна Церква разом з суспільством активно орієнтуються на нові пріоритети духовно-релігійного осмислення процесів сучасної науки. Від того, наскільки конструктивно відбуватиметься діалог Православної Церкви та представників науки, освіти, залежить рівень духовного розвитку суспільства, майбутнє української наукової думки та національні інтереси нашої держави.
Йдеться про зустріч між богослов’ям і сучасною наукою, Церквою та вищими навчальними закладами, яки ставлять собі за мету розвинути межи пізнання світу, суспільства та людини. Університети є середовищем, де в першу чергу мають обмірковувати й розвивати дієвий діалог священики, представники Церкви та світські науковці. Прикладом конструктивної співпраці є Міжнародна Кадрова Академія, Міжрегіональна Академія управління персоналом та Чернівецький православний богословський інститут – найстаріший вищий навчальний заклад на Буковині, який свого часу був центром богословської освіти в Південно-Східній Європі. Заснований 1827 року, він існує вже 188 рік. Він є спадкоємцем Греко-Східного богословського інституту 1827-1875 рр. та Греко-орієнтального богословського факультету 1875-1944 рр., входить до структур Учбового комітету Руської Православної Церкви. Статут інституту затверджений Міністерством освіти і науки України від 07.11.2007 року (наказ №988). Свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО №708544 від 16 листопада 2007 року. Звернімо увагу, що спеціалізована Вчена рада Чернівецького православного богословського інституту згідно Закону України «Про вищу освіту» (Розділ II, стаття 5, пункт 7) присудила доктору наук у галузі політології, доктору богослов’я протоієрею Діонісію Мартишину науковий ступінь доктора богословських наук за сукупністю виданих наукових богословських праць і статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, а секретарю літургічної комісії Київської єпархії, протоієрею Димитрію Гарчуку науковий ступінь доктора богослов’я за дисертацію «Релігійно-філософське осмислення вчення про напередвизначення Боже та свободу людини в руській думці кінця ХІХ-ХХ ст.».
Підкреслимо, що Православна Церква завжди поєднує проголошення Слова Божого із конструктивною трансформацією наукової думки, вносить вагомий внесок у розвиток української освіти, педагогіки, культури та історії.
