Микола Даневич привітав настоятеля Обиденного Храму на Теремках-І

12 квітня, в День Лазаревої суботи, голова районної адміністрації Микола Даневич завітав на Теремки-І до Обиденного Храму, настоятелем якого є Архімандрит Лазар. Отець Лазар разом громадою опікується Обиденним Храмом з першого дня його створення. Тому дуже знаково, що саме Лазерової суботи Голова Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації нагородив подякою о.Лазаря за вагомий особистий внесок в розвиток духовності Голосіївського району.

Лазарева субота — шоста субота передвеликоднього посту. У цей день християни згадують диво воскресіння Ісусом Христом праведного Лазаря. Святкування Лазаревої суботи випереджає Вхід Господній у Єрусалим.

Святкування Лазаревої суботи встановлено з давніх часів; за деякими даними сягає перших віків християнства. Свою Божу місію на землі Ісус Христос завершив двома величними актами — воскресінням Лазаря й тріумфальним в'їздом до Єрусалиму. Для багатьох воно стало переконливим доказом Христового божества. Тут він виступає як всемогутній Бог. Відомий церковний письменник о. М.Мешлєр писав: «Це вже не був Ісус із Назарету, ані могутній учитель, ані один з давніх пророків, ані якийсь дух з другого світу, — це був сам Живий Бог . Одне Його слово дзвенить через безодню вічності і знову приводить душу з кінця потойбічного світу. Промінь блискавки проходить крізь темноту гробу і засвічує в мертвих костях іскру життя». Святкування воскресіння Лазаря в суботу перед Квітною неділею сягає перших віків християнства. У IV столітті на Сході Лазарева субота вже була урочистим святом. Пролог-книга життєписів святих Східної Церкви, подає перенесення мощей праведного Лазаря на 17 жовтня. Тут сказано, що грецький цісар Лев Філософ (886–912) збудував у Царгороді церкву на честь Лазаря. Він віднайшов його мощі на Кипрі, що мали бути в мармуровій труні з написом: «Лазар чотириденний, друг Христовий». Велич і слава цього чуда були безпосередньою причиною Христового тріумфального в'їзду до Єрусалима у Квітну неділю. Захо­плений народ вітав Христа як свого Месію, свого Царя і Господа.