20 жовтня 2014 р. у домі Спільноти зібралися люди, які служать бідним на вулиці. Разом вони зустрічають і допомагають майже тисячі людей щотижня в різних кінцях міста. У зустрічі взяли участь прот. Владислав Диханов, голова Відділу благодійництва та соціального служіння УПЦ, прот. Захарія Керстюк, голова та засновник місії «Милосердя без кордонів», прот. Павло Кирилов, благочинний Голосіївського району, та представники іншіх конфесій по роботі з бідними людьми. Вів зустріч Юрій Ліфансе, голова Спільноти Святого Егідія у Києві.
У центрі уваги були проблеми бідних, які живуть на вулиці або просять милостиню. У подібному форматі це була перша зустріч тих людей, які займаються допомогою бідним на вулицях Києва. Служіння християн охоплює багато сторін життя бездомних: від роздачі їжі до допомоги в адаптації, від надання ліків до відновлення документів.
Учасники зустрічі презентували свою діяльність та поділилися досвідом роботи.
Проблеми людей на вулиці.
Сьогодні в Києві завдяки благодійним організаціям людина, яка живе на вулиці, має можливість харчуватися майже щодня. Але залишається проблема хворих, самотніх, людей з особливими потребами, які не можуть дістатися до місць роздачі їжі. Тому сітка столичних їдалень та місць годування має стати більш розгалуженою.
Великою проблемою залишаться відновлення документів. Процедура занадто складна, не чітка і постійно змінюється. Вона потребує спрощення та стандартизації. Ця проблема була завжди актуальною для столиці, через перебування у місті великої кількості громадян з інших регіонів, а сьогодні вона стала ще більш нагальною через прибуття вимушених переселенців, які не завжди мають документи, і не мають можливості їх відновлення на територіях не підконтрольних на цей момент державі. Ця проблема була успішно вирішена для закордонних паспортів, але чому її так само не можна вирішити з внутрішнім паспортом?
Душі та пральні. На даний час у п’ятимільйонному мегаполісі функціонують лише кілька місць, де людина може помитися, випрати одяг і переодягнутися. Доступність до послуг особистої гігієни є однією з найважливіших потреб, що прямо впливає на здоров’я людини. Разом з тим, неможливість підтримувати охайний вигляд не дозволяє бездомним влаштуватися на роботу, користуватися громадським транспортом та іншими громадськими закладами, а також стає причиною для відторгнення, а іноді й відвертої зневаги та агресії, з боку інших.
Лікування та лікарні. Кожен з нас стикається у своєму житті з проблемами здоров’я, але бідній людині вилікуватися набагато складніше. Для людини, яка живе на вулиці, будь-яка хвороба стає небезпечною за відсутності можливостей у лікуванні. Це призводить до того, що бездомні часто потрапляють до лікарні, де вони, без підтримки родини, стикаються з браком ліків, а часто і з упередженим ставленням до себе. В Києві функціонує відділення для бездомних у лікарні №1, але і в багатьох інших лікарнях є палати, в яких приймають бездомних. Часто це найгірші палати у медичному закладі. Досвід показує, що лікарі йдуть назустріч бажанню волонтерів допомогти у лікуванні бідних, і насправді можна налагодити співпрацю з медичними працівниками. Уважне ставлення до хворого з боку «чужої» людини, змінює відношення до хворого також і з боку персоналу. Особливо актуальною ця проблема стає у зимовий період, також через необхідність діставати щоразу більше ліків, яких завжди не вистачає.
Розповідаючи про своє служіння бідним людям, постало питання про те, що навіть у приходах проявляється упереджене ставлення до людей без дому: через їх неохайність, через страх заразитися хворобами, що насправді є старим забобоном. Це ставить питання про просвітницьку кампанію, яка дозволить змінити ставлення до бідних та поширити культуру співчуття серед віруючих та у суспільстві.
Учасники зустрічі мали нагоду познайомитись один з одним та дізнатися про те, хто і яку допомогу надає людям без дому. Разом допомагати простіше та ефективніше. Можливість зустрітися з іншими «друзями бідних на вулиці» зміцнило кожного учасника у його бажанні допомагати. Особливістю зустрічі було те, що зустрілися християни, для яких важливо не лише нагодувати людину, але й допомогти їй повернути людську гідність. Учасники розповідали, що почали допомагати людям без дому, тому що не змогли відмовити бідним, виконуючи євангельські заповіді. Багато хто дякував за можливість зібратися і познайомитися. Було вирішено регулярно проводити подібні зустрічі у майбутньому.
Цінний внесок у зустріч зробив о. Захарія Керстюк, який повернувся з зони АТО, куди супроводжував гуманітарний вантаж «Милосердя без кордонів». Він розповів про страждання мирного населення у буферній зоні, яка де-факто ніким не контролюється: про голодні смерті дітей, про переляканих дітей, що втратили довіру до світу. «Я не бачив таких жахів навіть у Сирії від ісламських фундаменталістів. Ми зафіксували 124 смерті дітей від голоду в буферній зоні. 1,8 млн. людей, переважно дітей та жінок, живуть без допомоги з будь-якої сторони», - сказав він, закликаючи усіх долучитися до збору наступних вантажів гуманітарної допомоги.
