Голосеевское благочиние г. Киева
Архієпископ Антоній (Паканич) про реорганізацію благочинь: «Управління парафіями м.Києва має стати зразком для організації внутрішнього життя в інших єпархіях»
1 листопада 2012 року у Київському Свято-Пантелеімонівському монастирі (Феофанія) під головуванням Предстоятеля Української Православної Церкви відбулось зібрання благочинних міста Києва. Зокрема, під час засідання Блаженніший Владика оголосив прийняте ним рішення про реорганізацію існуючого адміністративно-територіального розподілу благочинь столиці.
Указом Блаженнішого Митрополита Володимира загальний контроль за виконанням цього рішення покладено на Першого вікарія Київської Митрополії, Керуючого справами Української Православної Церкви архієпископа Бориспільського Антонія. Портал «Православіє в Україні» звернувся до владики з проханням прокоментувати ці важливі зміни.
— Владико Антонію! Чому виникла потреба у реорганізації київських благочинь?
— Сьогодні у місті Києві нараховується близько півтора сотні діючих парафій Української Православної Церкви. Це досить велика цифра. Якщо Ви подивитесь сучасну статистику, то дізнаєтесь, що навіть не в кожній єпархії нашої Церкви нараховується така кількість релігійних громад. Ці парафії розташовані не просто в найбільшому місті країни, а в її столиці. Це все вносить свою специфіку в організацію парафіяльного життя міста Києва.
Ефективне керівництво київськими парафіями — це непросте завдання, яке ставить перед нами час. Візьму на себе сміливість сказати, що управління парафіями міста Києва має стати зразком для організації внутрішнього життя в інших єпархіях.
Сьогодні стало очевидним, що існуючий церковно-адміністративний устрій у столиці потребує вдосконалення. Тому Блаженніший Митрополит Володимир запропонував провести певну реорганізацію київських благочинь.
— А який адміністративно-територіальний устрій мали парафії Києва до здійснення реформи?
— До проведеної реорганізації всі парафії Києва були поділені на 7 благочинних округів. Окремо існували кладовищенське (при кладовищах у межах міста) та лікарняне (при медичних закладах та лікарняних установах у межах міста) благочиння. Отже, до 1 листопада 2012 року загалом у Києві діяло 9 благочинь. Цей розподіл існував уже багато років.
Зростання кількості парафій, а також постійне збільшення кількості парафіян наших храмів само собою поставило питання про перегляд такого територіального розподілу. Крім того, слід мати на увазі, що у столичному місті з населенням у три мільйони людей постійно виникає потреба у створенні нових громад, будівництві нових церков, посиленні місіонерської діяльності наших священників.
— Що тепер змінилося в цьому устрої?
— На думку Його Блаженства, щоб благочиння ефективно діяло, воно має об’єднувати не більше 10-12 храмів. Ті благочинні округи, що діяли до 1 листопада, значно перевищували цей кількісний бар’єр. До того ж, територія, якою мав опікуватися один благочинний, виявлялася занадто великою для ефективного здійснення нагляду за парафіяльним життям.
Виходячи з цього, Блаженніший Митрополит Володимир видав розпорядження про розформування існуючих благочинних округів та утворення 12 благочинь, які відтепер співпадають із територіально-адміністративними межами районів міста.
У межах Дарницького і Шевченківського районів міста створено навіть по 2 благочиння. Також продовжують функціонувати утворені раніше лікарняне і кладовищенське благочиння. Тобто на сьогодні загальна кількість благочинь у місті Києві становить 14.
— А монастирські храми не входять до цієї структури?
— Ні, вони не виокремленні в межах Києва. Усі чернечі спільноти ще раніше були об’єднані в окреме монастирське благочиння, яке охоплює територію всієї Київської єпархії. Звісно, що управління монастирями суттєво відрізняється від керування парафіями, тому воно здійснюється окремо.
— Які завдання поставлені сьогодні перед благочинними?
— Перш за все, Блаженніший Владика доручив благочинним провести ретельний облік усіх зареєстрованих релігійних громад Української Православної Церкви в межах своїх благочинь. Відомо, що існують громади, які не мають храмів і наразі не ведуть їх будівництво. Ми маємо з’ясувати причини цього, зрозуміти, у чому тут проблема? Яку цим парафіям слід надати допомогу? Але спочатку має з’явитись оновлений загальний реєстр громад і храмів міста Києва, який би містив відомості про основні характеристики парафій та про їх конкретні проблеми.
Наступне завдання — це перевірка статутних документів парафій і приведення їх у відповідність до чинного законодавства. Благочинні мають з’ясувати, які існують проблеми на місцях, зокрема, з користуванням земельними ділянками та приміщеннями. Разом з тим, благочинні повинні перевірити документи усіх священнослужителів про призначення їх на конкретне місце пастирського служіння.
Ну і, звісно, головними постійними завданнями благочинних, визначеними, до речі, у Статуті нашої Церкви, є турбота про чистоту православної віри та гідне церковно-моральне виховання віруючих, нагляд за правильним і регулярним здійсненням богослужінь, за порядком у храмах, за станом церковної проповіді, поради духовенству щодо виконання своїх священицьких обов’язків та достойного ведення особистого життя, нагляд за будівництвом і ремонтом церковних споруд.
Під час наради 1 листопада Його Блаженство запропонував запровадити регулярну звітність про виконану роботу на парафіях.
Хоча за останні роки в Києві постійно будуються та освячуються нові храми, все ж і сьогодні є райони, де існує потреба у храмобудівництві. І саме отцям-благочинним необхідно ініціювати та організовувати підготовку до будівництва храмів у таких місцях. Наша мета має полягати в тому, щоб кожна людина, в якому б районі столиці вона не мешкала, могла легко дістатися до православного храму, аби там знайти духовну підтримку.
— Дякуємо Вам, владико, за розмову!
(По материалам «Православіє в Україні»)